мовець


мовець
-вця, ч.
1) Той, хто користується мовою.
2) Той, хто говорить.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Смотреть что такое "мовець" в других словарях:

  • мовець — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

  • авіахімовець — іменник чоловічого роду, істота іст …   Орфографічний словник української мови

  • нахімовець — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

  • нахімовець — вця, ч. Курсант Нахімовського училища …   Український тлумачний словник

  • комісив — а, ч. Клас мовного акту, в якому мовець бере на себе зобов язання що небудь зробити, здійснити (напр., обіцянки) …   Український тлумачний словник

  • ми — нас, займ. особ. 1 ос. мн. 1) Уживається для називання двох чи багатьох осіб разом із тим, хто говорить. || Уживається на позначення групи людей, зв язаних спільним походженням, заняттями, поглядами і т. ін., до якої входить і мовець. ||… …   Український тлумачний словник

  • мовлянин — а, ч. Те саме, що мовець …   Український тлумачний словник

  • той — I того/, ч., та, тіє/ї, рідко то/ї, заст. ті/ї, ж., те, того/, с.; мн. ті, тих; займ. 1) вказ. Указує на щось, більш віддалене у просторі, ніж інше подібне (перев. парне); прот. цей (у 1 знач.). || Указує на відрізок часу, який передував… …   Український тлумачний словник

  • динамовець — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

  • Наумовець — прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються …   Орфографічний словник української мови